Яка пора року Вам більше подобається?





Результаты


Шкільний музей

Кімната – музей бойової слави

„Історії рідного краю та бойової слави”

 

 

 Кімната – музей бойової слави «Історії рідного краю та бойової слави» було створено у 1995 році та приурочено 50-річчу Перемоги у ВВВ 1941-1945 роки, на честь ветеранів мікрорайону, які зробили свій внесок у досягнення цієї перемоги. Робота музею спрямована на подальший розвиток пошукової діяльності учнів.

 Сьогодні музей налічує більше 165 примірників, а саме: фотографії та розповіді про ветеранів, нагороди, грамоти, ксерокопії посвідчень, ілюстраційний матеріал про події ВВВ, книжки на військову тематику, фоторепортажі героїв Радянського Союзу, військову форму часів ВВВ (серед них форми: генерала Гура А.П., підполковника Делевянова Б.П., підполковника Калініченко П.Ф.) та особисті речі солдат: планшет, польова сумка, фляга, гасова лампа, годинник. Все це зібране учнями, батьками та педагогічним колективом школи. Пошукова організація «Пошук – Дніпро» передала для нас експонати часів ВВВ. Активно продовжують працювати пошукові загони.

 

Характеристика

Кімнати бойової  та трудової слави 

 

1) Експозиційна діяльність:

наявність експозицій, присвячених подіям Великої Вітчизняної війни
1941 – 1945 років, 70-річчю битви за Дніпро, 70-річчю визволення Дніпропетровщини від фашистських загарбників (опис);

-Початок Великої Вітчизняної війни

-Захитсники м.Дніпропентровська

-Брестська фортеця

-Окупаційний режим

-Обласне ,міське підпілля

-Партизанський рух

-Героїчний Севастополь

-Битва під Москвою

-Блокада Ленінграду

Салінградська битва

-Курська битва

-Звільнення Дніпропетровська,Києва,України

-Воєнначальники України

-Підписання акту капітуляції  Німеччини

-Учасники параду Перемоги у Москві(наші земляки)

-Закінчення Другої Світової війни,капітуляція Японії

- Афганістан

-Вони звільняли Дніпропетровськ

-39-та Барвінкова девізія

-Ветерани мікрорайону ж-м Клочко-6

-Листи з фронту

-Документи,нагороди ветеранів

 

перелік та опис матеріалів, зібраних у рамках пошуково-краєзнавчої діяльності;

- Афганістан

-Вони звільняли Дніпропетровськ

-39-та Барвінкова девізія

-Ветерани мікрорайону ж-м Клочко-6

-Листи з фронту

-Документи,нагороди ветеранів

 

технічне оснащення музеїв та музейних кімнат (залів).

Магнітофон,фотоапарат,комп`ютер,мультімедіа

 

2) Науково-просвітницька робота:

наявність плану роботи музею, у контексті виховної роботи навчального закладу;

наявність екскурсоводів, пошукових, лекторських груп з числа учнівської молоді навчального закладу;

систематичне проведення просвітницьких заходів на базі музею (кімнати, зали) у різноманітних організаційних формах: екскурсії, лекції, заняття, виставки тощо;

проведення методичної роботи на базі музею (консультацій, семінарів тощо);

залучення учнівської молоді до науково-дослідницької роботи, підготовка публікацій, участь у конференціях, роботі Малої академії наук України, наукових товариствах за відповідними напрямками;

популяризація та висвітлення роботи музею в засобах масової інформації.

 

3) Фондова робота музею

 (ведення книг обліку відвідувачів, екскурсій, лекцій, масових заходів, навчальних занять; книги відгуків; актів прийому-видачі експонатів; планів роботи (річного, перспективного); картотек тощо).

анимированные картинки для блогов

 

Роботи учнів

 

День Перемоги !

        Це свято у життя кожного з нас  увійшло з дитинства. Змалку запам`яталися гучні паради , блиск орденів  на грудях сивих ветеранів , яскраві плакати , бадьорі пісні . Був, звичайно, сум за загиблими,гіркі спогадиветеранів, проте радощів було більше. Бо ж свято!

       Минав час, і ставлення суспільства до багатьох явищ змінювалось . Змінилися   й ми , які з безтурботних малюків  перетворилися  на школярів , які щодо всього прагнуть  мати власну думку.

       Сумно зараз бачити немічних людей  похилого віку ,що згадують  свою молодість , плачуть за тими, хто  не повернувся.

Любімов Андрій Михайлович – почесний гість нашої школи, капітан першого рангу один з ветеранів  Великої Вітчизняної війни. Воював у складі  70 окремої морської бригади, 7-ої окремої армії в районі річки Свирі у Росії  на посаді командира . Неодноразово брав участь  у розвідках баєм,розвідпошуках,в затриманні «язика». Одного разу рота  червоноармійців була оточена німцями. Бій був жорстоким , але  прорвали оточення і відірвались від фашистів,хоч  і великими втратами .  Йому вже  дев`яносто років. А він був молодим , писав вірші , кохав . Тому розуміємо , яке коротке і уразливе людське життя, і як багато може зробити людина : пожуртвувати собою в ім щастя інших .

Роль України в Другій світовій війні трагічна. Її внесок до перемоги  над фашизмом , без перебільшення , є колосальним : напередодні , під час війни та після неї у сталінських концтаборах загинуло понад 15 мільйонів українців , тобто половина нашого народу . Втрату неможливо відновити – то наша історична трагедія .

       Ніколи ще краса України не була так знівечена шрамами , як злочинствами ворогів  усього світу- фашистів .

      Давно відгриміли  останні  залпи , зарубцювалися рани на українській землі , і рокам не стерти в народній пам`яті  подвиги героїв. І хоч кожен  із них мав свої слабкості й переваги , вони житимуть у наших серцях.

Злиденна доля вдів та сиріт , докірливе  мовчання  занедбаних братських могил(половина з них безіменні) змушує задуматись:

   Україно! Ну що ти за мати?

Чи я серцем тебе не осяг?

         Що  ти здатна синів розпинати,

        І вже вбитих підносить на стяг.

              Годилося  б опорядкувати занедбані могили,щиро привітати ветеранів війни, а головне – кожному з них чимось допомогти . На таку  допомогу  хай -би й були витрачені  кошти , призначені  для концертів та салютів.

                                       Скорбота має бути тихою.

                                      Співчуття –глибоким!

Косенко Ірина

 

Любовь, опаленная войной.  


 

      Война…

      Сколько чувств в этом страшном слове! Сколько людей прошло по этой страшной тропе! Миллионы… Каждый из них приближал нашу Победу, пройдя сквозь ужасы и беды войны.

       Об одном из героев хочу поведать вам я. Его имя – Любимов Андрей Михайлович. Он   родился  5 октября 1920 года в городе Симбирске. В 1938 году закончил среднюю школу, а затем и военно-морское училище им. М. В. Фрунзе в г. Ленинграде. Это удивительная личность со сложной судьбой. Ему довелось испытать на себе всю тяжесть военного времени.

        В одном из боев он был тяжело ранен и вынесен с поля боя медсестрой. Она  на своих хрупких плечах донесла его в госпиталь.

        Они полюбили друг друга и свою любовь пронесли через все испытания. Надежда на встречу помогла Андрею Михайловичу выжить. С нетерпением он ждал каждой весточки от любимой, от своей Верочки. Эти письма и по сей день хранятся, как светлая память о великой любви, пронесенной сквозь долгие военные годы.

        Конец войны, 9 мая 1945 года, Андрей Михайлович встретил в звании капитана 2 ранга. А еще через 2 месяца он смог, наконец, встретить свою дорогую Верочку.

         Вместе они вырастили двух сыновей и двух внучек. Казалось, их счастью не будет конца. Но в 1995 году его единственная женщина, Верочка скончалась. Андрей Михайлович не перестает находить в себе силы жить и радоваться каждым мгновениям жизни. Любимая так и не успела сказать последние слова, все чаще он ее видел во сне улыбающуюся, счастливую. Это чувство помогло ему дожить до 93- х лет. Сквозь морщинистое, усталое лицо пробивается улыбка, а в глазах цвета неба отражается счастье.

            Со времени Великой Отечественной войны прошло много лет …

            Мы нынешнее поколение, обязаны увековечить память о тех, кто боролся за мирное небо над нашей головой.

           Школа свято чтит наших героев. Ежегодно 9 мая проходят торжественные встречи с ветеранами микрорайона.

            У нас создан Зал боевой славы, где хранятся фотографии, боевые ордена, фронтовые письма и т. д. людей,  прошедших войну. Именно там я нашла письма Андрея Михайловича и Веры Тимофеевны. Эта история тронула меня до слез и заставила верить в то, что настоящая любовь существует и ей не страшны ни разлука, ни война. Она продолжает жить в их детях, внуках, потомках.

Косенко Ірина

 

анимированные картинки для блогов

Cоколов Ананий Петрович

 

Ведущий 1

         Как мало их осталось на земле,

         Не ходят ноги и тревожат раны,

         И ночью курят, чтобы в страшном сне,

         Вновь не стреляли в них на поле брани.

 

         Мне хочется их каждого обнять,

         Теплом душевным с ними поделиться.

         Была бы сила, чтобы время вспять…

          Но я не бог…война им снова снится.

Ведущий 2

         Война! Страшнее нет слова!                                                                                              Война! Жесточе нет слова!

         1941 год.

         Тяжелый грохот обрушился на землю. Вмиг погас свет. С потолка сыпалась штукатурка. И сквозь оглушительный вой и рев все яснее и яснее прорывались раскатистые взрывы тяжелых снарядов. Рвануло где-то рядом.

         - Война!- крикнул кто-то.

         - Война это, товарищи, война!

         Все вокруг выло и стонало. И было это 22 июня 1941 года в 4 часа 15 минут по московскому времени.

 

Ведущий 3

         Когда грянула война, рядовой рабочий – спортсмен стал солдатом. Автоматчик Соколов направляется на самый трудный и опасный участок боевых действий – в разведку.

         Когда Соколова А.П. зачислили во взвод противотанковых ружей, один из бойцов, глядя на его рост, засмеялся:

         - Куда тебе, браток, в пэтеэровцы? В три раза меньше ружья.

         - Ничего, солдат, - ответил Соколов, - воюют ведь и умением.

И Ананий Петрович доказал это в бою. На Курской дуге он подбил два фашистских «тигра». Отважно сражался и автоматчиком, но особо проявил себя как разведчик.

Чтецы

         Разве погибнуть ты нам завещала,

         Родина?

         Жизнь обещала, любовь обещала,

         Родина!

         Разве для смерти рождаются дети,

         Родина?

         Разве хотела ты нашей смерти,

         Родина?

         Пламя ударило в небо – ты помнишь,

         Родина?

         Тихо сказала: «Вставай на помощь…» -

         Родина.

         Славы никто у тебя не выпрашивал,

         Родина.

         Просто был выбор у каждого: я или

         Родина.

         Самое лучшее и дорогое –

         Родина.                                                                                                                                  Горе твое – это наше горе,

         Родина.

         Правда твоя – это наша правда,

         Родина.

         Слава твоя – это наша слава,

         Родина!

Ведущий 1.                                                                                                                                 Боевые подвиги А.П.Соколова отмечены орденами Славы..

Рассказывая о войне, он много говорил о своих друзьях – однополчанах и очень мало о себе. Такой он человек. Но увидев документы и приказы о награждении Анания Петровича, удивляешься его мужеству, героизму и преклоняешься перед Человеком.

Ведущий 3

         Вот один документ – приказ по 30-й гвардейской стрелковой дивизии:

« В бою за деревню Шейнерхаузен рядовой Соколов А.П. – разведчик 41-й отдельной группы разведки – проявил мужество и геройство. Решительными, смелыми действиями в бою Соколов воодушевил разведчиков, одним из первых ворвался в деревню, огнем из автомата и гранатами уничтожил 11 гитлеровцев и пулемет противника.

         Подвиг Соколова был отмечен орденом Славы 3-й степени.

Ведущий 1

         За 10 дней до взятия Берлина был получен приказ уничтожить связь врага. Выполняя задание, Соколов с товарищами истребили группу гитлеровцев, взяли в плен «языка», давшего ценные показания. Три дня они находились в тылу врага и за это время разгромили 3 небольших немецких гарнизона.

         За выполнение этого задания Ананий Петрович награжден орденом Славы 2-й степени.

Ведущий 2

         А третий орден был получен за уничтожение пулеметных точек, спрятанных под землей глубоко в тылу врага в районе Берлинского зоопарка.

         Это всего 3 эпизода из нескольких тысяч военных дней.

 

Ведущий 3

         О своих ратных делах Ананий Петрович мало говорил. И, спустя десятилетия, удивлялся: «Сквозь такие бои прошел, в таких переделках побывал, а на теле ни единой царапины. Редкое везение, даже неловко перед фронтовиками».

Ведущий 1

         Человек удивительной судьбы – солдат А.П.Соколов знал истинную цену миру. Поэтому он активно поддерживал дело мира: неоднократно перечислял личные сбережения в Фонд Мира.

Ведущий 2

         Думается, что пройдет какое – то десятилетие, еще больше поредеют ряды ветеранов, и некому будет рассказывать подрастающему поколению о ратном подвиге дедов. Благодаря таким людям, как Ананий Петрович Соколов, мы не сможем порвать навсегда с тем, что связывало нас когда – то в единую ненависть и одну любовь, помогало узнать правду о войне.

Ведущий 3

         Пусть внукам не достанется война

         И грязь ее потомков не коснется.

         Пусть курит бывший ротный старшина

         И слышит, как внучок во сне смеется.

 

анимированные картинки для блогов

Шавурин Петро Іванович

 

 

 

анимированные картинки для блогов